Знання приумножає смуток

Еклезіаст

Чимало хто з вас не виключаю хоча б у своїх мріях уявляють себе наділеними подавляючою силою, чи принаймні хотіли б розвинути у собі хоч якісь надприродні можливості. Та й медіа розвивають і підігрівають у нас яскравий образ таємничої і могутньої надлюдської натури.

Але мало хто задумується і взагалі уявляє собі, в яку іноді ціну вскакує володіння такими здібностями, і що за них було заплачено та який кредит доводиться віддавати. В силу певних обставин, вирішив поділитись власними міркуваннями та спостереженнями (так спостереженнями) з цього приводу і викласти чорновичок.

Драма розуму
Классним видається чужа ідеальна завбачливість і віртуозність, вміння розрулювати ситуації, знання психології людей.

А ви спробуйте хоча б пів року пожити в стані, коли до тебе тільки починають говорити, а ти вже знаєш, що тобі хотять сказати і що в співрозмовника ... Читати далі »

Коротко розповім чому думка про те, що є на цьому світі люди, які знаходяться в значно гіршому положенні ніжми, дозволяє нам притупити відчуття проблем.

Опиратись я буду на те, що природа як така не терпить простою і їй потрібен рух: вперед, назад, але рух. Тобто, наш розум у його емоціональному плані як частина природи завжди кудись тяжіє...

Таким чином, якщо ми думаємо в момент, скрути про тих кому по життю в порівнянні з нами взагалі паршиво, то ми на якусь мить ставимо себе в їх становище, що нехай і віртуально але піднімає наш "паршивий" настрій до "гіперпаршивого" стану; і вже в цьому стані, сутність наших проблем  зводиться до статусу "посторонніх шумів".

Візьміть для прикладу зажміть палець дверима і попросіть друго поштиркати вас голочкою в дупу, як думаєте, ви звернете на це увагу?

Такий метод використовують в психіатрії, тобто приводять людину, які умовно кажучи погано, і доводять це "погано" просто таки до стану кипіння (електрошоком... Читати далі »

Я завжди говорив, що живу як в кіно, але не завжди потрапляєш в таку фантасмагорію, про яку до кінця не знаєш добре це чи погано.

Зокрема стежками долі і завитками обставин у мене на даний момент опинилося цілих 5 мобільників. Звісно, коли доводиться оперативно спілкуватись - це звичайно класно і корисно, повірте DualSim - класна штука, але багато в чому не виправдана. Але коли раш сходить, розумієш що прийшов час "прибирати трупи".

Сидів я сидів і зрозумів, що прийшов момент щось "писати"..

Я колись мав перед собою дилему, де б розмістити свій блог (так як таке бажання було): чи на якомусь спеціалізованому сервісі виду ЖЖ, чи всередині соціальної мережі (Вконтакте, myspace, facebook) або взагалі створити самий простий сайтик і організувати все там. І справа тут не так скоріш в спектрі базових можливостей, як у тому, яка цільова аудиторія буде тобі доступна... Власне саме вона великою мірою буде впливати на те, чим і як ти виражатимешся.

Власне в один момент я прикинув, що де б не бути моєму невеличкому щоденничку (чи тижневику, чи як вийде), як не на моєму сайті?...  Що і як довго тут буде вестись залежить в першій мірі від мене і від мого бажання, та й від інших (читачів, публікаторів) теж, просто вже відівчився на інших робити розрахунок.

Зазначати буду розумні речі і часом в прямій і нахабній формі, тому, ті у кого мозок складається з двох або менше нейронів, готуйтесь... Читати далі »