<?xml version="1.0" encoding="UTF-8" ?>
<rss version="2.0" xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/" xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/">
<channel>
<title>Інформаційна Орбіта Шепетівки &#92; Сайт города Шепетовка</title>
<link>http://shepetivka.info/</link>
<lastBuildDate>Sun, 22 Aug 2010 09:24:07 GMT</lastBuildDate>
<generator>uCoz Web-Service</generator>
<item>
<title>Метафізика честі</title>
<description><![CDATA[<div align="left">

<p class="MsoNormal"><img src="http://img11.nnm.ru/c/c/5/0/b/cc50b26fa420733a2a18264a2c88d194_full.jpg" alt="" align="right"><span lang="UK" style="mso-bidi-font-family:Arial;mso-bidi-language:
HE"><span style="font-size: 12pt">З одним моїм добрим знайомим ми часто в наших бесідах зачіпаємо поняття
честі. І фактично майже кожен раз він не забуває ствердити що честі не існує, і
має на це твердження повне право…</span></span></p><span style="font-size: 12pt">

</span><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="mso-bidi-font-family:Arial;mso-bidi-language:
HE"><span style="font-size: 12pt">Енциклопедії з приводу категорії честі дають можливість через свої
визначення розібратись у цьому понятті як баран в апельсинах. Певно – це все та
ж криза вченості серед тих, хто в нашій країні носить статус «вчених»,
викладачів, тощо.. Але залишу їм їх статус у покої – нехай і далі ним граються
і тішаться…</span></span></p><span style="font-size: 12pt">

</span><p class="MsoNormal">...]]></description>
<link>http://shepetivka.info/blog/metafizika_chesti/2010-08-22-17</link>
<dc:creator>Demetrius</dc:creator>
<guid>http://shepetivka.info/blog/2010-08-22-17</guid>
<pubDate>Sun, 22 Aug 2010 09:24:07 GMT</pubDate>
</item>
<item>
<title>Мышление</title>
<description><![CDATA[Учитывая факт, что мужской организм часто думает либо желудком, либо членом, задаёшься вопросом - а на нужна ли голова? <BR>И действительно иногда она только вводит в замешательство мысли...<BR>]]></description>
<link>http://shepetivka.info/blog/myshlenie/2010-06-07-16</link>
<dc:creator>Demetrius</dc:creator>
<guid>http://shepetivka.info/blog/2010-06-07-16</guid>
<pubDate>Sun, 06 Jun 2010 20:29:54 GMT</pubDate>
</item>
<item>
<title>&quot;Используй силу, Люк&quot;</title>
<description><![CDATA[<P><IMG src="http://health.sarbc.ru/UserFiles/Image/nevrol/2006/px154033BG.jpg" alt="" align="left">На просторах мережі сьогодні натрапив на мікс-композицію, яка просто дивовижним чином збиває з курсу завдання, особливо якщо до цього випиту кружечку другу чайку чи кави:</P><P><A href="http://d2.vpleer.ru/view/43/164/4626/2335826/a8d6ee8295b6/Linkin_Park,_Jay-Z,_50_Cent/Numb%20Encore%20Piggy_Bank_(New_Year_Remix)/" target=", Шепетівка" title=", Шепетівка">Слухати</A></P><P><BR></P><P>Можете випробувати свою здібність до концентрації, виконуючи навіть якусь рутинну роботи, чи краще здійснивши "про себе" складену арифметичну операцію ледь простішу середньої...</P>]]></description>
<link>http://shepetivka.info/blog/quotispolzuj_silu_ljukquot/2010-02-14-14</link>
<dc:creator>Demetrius</dc:creator>
<guid>http://shepetivka.info/blog/2010-02-14-14</guid>
<pubDate>Sun, 14 Feb 2010 16:36:14 GMT</pubDate>
</item>
<item>
<title>Моторні прояви - діагноз політикам</title>
<description><![CDATA[<P>Нарешті якось дійшла увага до даного блогу, сьогодні поділюсь одним зауваженням, яке зробив недавно краєм ока поглянувши на телевізор:</P><P><BR></P><P>Моторика і міміка Юлії Тимошенко у немалій мірі співпадає з моторикою та мімікою Путіна, як і такт мовлення.</P><P>Президент Ющенко часом "позвонює" пальчиком так, як це робив Адольф Гітлер.</P><P><BR></P><P>Професійний діагноз, чи робота імідж-технологів? Мені всеодно, от ви і подумуйте...</P>]]></description>
<link>http://shepetivka.info/blog/motorni_projavi_diagnoz_politikam/2010-02-13-13</link>
<dc:creator>Demetrius</dc:creator>
<guid>http://shepetivka.info/blog/2010-02-13-13</guid>
<pubDate>Sat, 13 Feb 2010 16:58:54 GMT</pubDate>
</item>
<item>
<title>Емоції як мотиватор</title>
<description><![CDATA[<P><IMG src="http://shepetivka.info/_icons/Brain.jpg" alt="Психологія, Шепетівка" align="left" width="null" height="null">В честь кінематографічних спекуляцій з приводу того, що страх наш друг, а також приказки "сапер помиляється один раз", викладаю одну концепцію.</P><P><SPAN style="font-size: 14pt"><SPAN style="font-size: 12pt"><STRONG>Емоції як мотиватор</STRONG></SPAN></SPAN></P><P>

<P class="MsoNormal"><SPAN lang="UK">Емоції як то страх чи збудженість можна
порівняти з напругою, що передається по дротам, які в даному випадку являють
собою думки (ці дроти умовно об'єднуються в схеми – мисленнєві комплекси,
методики дій, парадигми).</SPAN></P>

<P class="MsoNormal"><SPAN lang="UK">Інтенсивна напруга дозволяє системі використовувати
в повній мірі потенціал схеми, але будучи занадто сильною – вона може просто
спалити проводку та зруйнувати схему. Таким чином сильна емоція (навіть страх),
може якісно мотивувавти, але в іншій мірі – банально завантажити психіку.</SPAN></P></P>]]></description>
<link>http://shepetivka.info/blog/emociji_jak_motivator/2010-02-08-12</link>
<dc:creator>Demetrius</dc:creator>
<guid>http://shepetivka.info/blog/2010-02-08-12</guid>
<pubDate>Mon, 08 Feb 2010 07:15:17 GMT</pubDate>
</item>
<item>
<title>Няня</title>
<description><![CDATA[<P>Знаєте чому більшість нянь закордоном наче не виблискують суто жіночою привабливістю.</P><P>На це є багато причин, тому я не стану цього пояснювати, але скажу чому це корисно...</P><P>Це корисно для того, аби не збентежувати чоловіка і не привносити розлад у сімейне життя тих людей, чиїх дітей няня доглядає.</P>]]></description>
<link>http://shepetivka.info/blog/njanja/2010-02-07-11</link>
<dc:creator>Demetrius</dc:creator>
<guid>http://shepetivka.info/blog/2010-02-07-11</guid>
<pubDate>Sun, 07 Feb 2010 10:18:54 GMT</pubDate>
</item>
<item>
<title>Однажды...</title>
<description><![CDATA[<!--IMG1--><img style="margin:0;padding:0;border:0;" src="http://goldenbox.my1.ru/_bl/0/28005548.jpg" align="" /><!--IMG1--> <p> Ангел стоял на краю крыши под осенним дождем. Дождь был холодный, чистый, мелкий. <br /> Капли дождя, стекая по лицу, смешивались со слезами. <br /> Ангелу недавно обрезали крылья. Господь решил, что Этому Ангелу крылья ни к чему. <br /> Ангел стоял и молился. И плакал. Ангел жил долго среди людей и стал похожим на них. <br /> А люди шли по улицам, спрятавшись под зонтами, им не было никакого дела до того, кто стоял на крыше, и никто не подозревал, что у дождя солёный вкус. Ангел казнил себя. Он не понимал кто он: Ангел или Человек. <br /> По спине скатывались кровавые капли. Рубцы ныли где-то в районе лопаток. Душа ныла где то в районе сердца. <br /> Однажды Ангел спустился на землю и стал жить среди людей. <br /> Ангелу попадались разные люди: веселые, грустные, искренние, лживые, худые и толстые, глупые и не очень. И среди этих людей Ангел однажды встретил...]]></description>
<link>http://shepetivka.info/blog/odnazhdy/2009-12-08-10</link>
<dc:creator>Ангел</dc:creator>
<guid>http://shepetivka.info/blog/2009-12-08-10</guid>
<pubDate>Tue, 08 Dec 2009 16:46:45 GMT</pubDate>
</item>
<item>
<title>Рассказ о том, как погибает Лягушка – и как погибает каждый из нас.</title>
<description><![CDATA[<STRONG><EM>Делаей свою жизнь ЛУЧШЕ уже сейчас!  </EM></STRONG><BR><BR><BR>Если лягушку кинуть в кипяток, не случится ничего страшного: ровно потому, что лягушка из кипятка выпрыгнет мгновенно. <BR><BR>- Как ошпаренная. <BR><BR>Если же лягушку посадить в кастрюлю с обычной, немного тёплой водой, то она будет там спокойно плавать. А если вы эту кастрюлю поставите на огонь, то через 15 минут лягушка окажется – сваренной. Она уже не будет выпрыгивать: потому что вода теплеет так мягко, так вначале уютно и незаметно... Тёплая вода расслабляет... <BR><BR>- А потом, когда она становится горячей, уже поздно: сил прыгать - уже нет. <BR><BR>Не делайте этого эксперимента с лягушкой – это жестокий эксперимент. <BR><BR>Но этот жестокий эксперимент жизнь проделывает с каждым из нас, и каждый из нас плавает, растопырив лапки, в постепенно всё теплеющей воде... <BR><BR>Жизнь не предупреждает нас, что она проходит очень незаметно. О том, что мы тихо умираем каждый день. Жизнь не кричит страшным криком...]]></description>
<link>http://shepetivka.info/blog/2009-08-31-9</link>
<dc:creator>Demetrius</dc:creator>
<guid>http://shepetivka.info/blog/2009-08-31-9</guid>
<pubDate>Mon, 31 Aug 2009 15:26:47 GMT</pubDate>
</item>
<item>
<title>Чому &quot;час лікує&quot;.</title>
<description><![CDATA[<STRONG>Чому "час лікує".</STRONG><BR><BR>Розповім своє бачення того, чому "час лікує рани".<BR><BR>Викладати буду з позиції парафізіологічної парадигми.<BR><BR>Загалом відповісти потрібно на питання "чому з часом біль зникає".<BR><BR>Так чому він зникає? Куди подівається смуток, жаль, печаль?<BR>Припустимо ми маємо подразник, яким увесь час коробить нервову систему (будь то втрачене кохання, смерть навколо, недоотриманий прибуток, та інші дрібниці буття). Коробить він її коробить, суб'єкту від цього несказано паршиво, але проходить час і все менше та менше його все це починає турбувати? Так чому ж в'їдливі елементи буття турбують нас з часом все менше і менше? Ну для початку, хоча б тому, що нервова система призначена для реакції на подразники, але системою вона є адаптивною і тому з часом вона по-просту починає відключати реакцію на подразник, який увесь час її коробить, так як в неї і без того є важливі справи, тобто НС завищує свій поріг чутливості до певного ряду подразників (влас...]]></description>
<link>http://shepetivka.info/blog/2009-06-03-8</link>
<dc:creator>Demetrius</dc:creator>
<guid>http://shepetivka.info/blog/2009-06-03-8</guid>
<pubDate>Wed, 03 Jun 2009 10:49:17 GMT</pubDate>
</item>
<item>
<title>Кібернетична модель розуму</title>
<description><![CDATA[<IMG alt="" src="http://tbn1.google.com/images?q=tbn:g2VRkemuff5HpM:http://perepelitsin.org/img/biopole-v%252002.jpg" align="left" border="0"><I>На основі споглядання різноманітних спекуляцій з приводу людської психіки, влаштування людського розуму, а також на основі різних інтелектуальних моделей.... </I><BR><BR>Аби ви не забивали собі голову всякими хитромудруватими фрейдизмами та похідними, а також не зачитувались непростими шкільними біологіями, викладу вам просту модель людського розуму, яку я в якийсь час для уже не зовсім пених мені цілей собі обмалював:<BR><BR><B>ОЗП (RAM) </B>- робочий об'єм людського розуму, власне сам людський інтелект, тобто та умовна область, в рамках якої ми здійснюємо мисленнєві, логічні і не дуже логічні маніпуляції, за допомогою якою ми аналізуємо чи синтезуємо, рахуємо і думаємо в рамках чистого глузду (дуже недовго :-D).<BR><BR><B>ПЗП (HDD,FDD,SD,etc.) </B>- архів нашої пам'яті, бездонне як стверджують деякі індивіди вмістилище того, що ми знаємо, ко...]]></description>
<link>http://shepetivka.info/blog/2009-06-01-7</link>
<dc:creator>Demetrius</dc:creator>
<guid>http://shepetivka.info/blog/2009-06-01-7</guid>
<pubDate>Sun, 31 May 2009 20:30:29 GMT</pubDate>
</item>

</channel>
</rss>
