Був в мене на сьогодні розрахунок, по скільки я хотів віддати свій автомобіль на генеральний ремонт, відвезти авто для визначення плану робіт, витрат і т. д., загалом для робочої підготовки.
День тому я прогрівав машину, так як вона триваленький час стояла і я порахував недурним її завести. Прогрів, "простріляв" ;-) — все гаразд наче, й почав чекати дня Д.
І от день "Д" настав "завтра", тобто уже сьогодні. ;-)
Я мав досить великий поспіх, так як була уже домовленість і потрібно було завезти автомобіль і в той же час не спізнитись на ще один евент, пов’язаний з формально серйозною справою.

Так от - вночі звісно був мороз і на вікна крім снігу намерзло інію. Почалось все з дверей: по-перше відкривши замок я не був впевнений чи я його дійсно відкрив (через іній) - вирішили; по-друге - навіть з відкритим замком дверцята не хотіли відчинятись (звісно - примерзли), ручка в моїй машині не як в Ладі чи Волзі, тому смикати її не захотілось - суб’єктивно, можна відламати і тоді можна поздоровляти себе з покупкою, причому недешевою, у всякому разі перевіряти бажання не було.
Отже як відкрити двері? Я вирішив цю проблему нехитро - підлити їх теплою водичкою. В принципі це допомогло. І трохи поторкавши, постукавши і взявшись за корпус дверей завдання по відкриванню дверей я вирішив.
Справа в тому, що по деяким причинам двері водія відкривались не повністю, а замок зі сторони пасажира з деяких пір не працював, тобто не відкривався ключем (а автомобіль - "купе") — і все в одному флаконі! Зазвичай я вирішував цю проблему опускаючи за допомогою просунутої руки і свого комунікатора скло зі сторони водія, і вже через салон відкриваючи двері пасажира (так - і таке трапляється).

Тут постало завдання номер два - опустити скло. Але опускатись воно не хотіло (звісно через іній, мороз, тощо). Цю проблему я теж вирішив "залити водичкою". І дійсно наче допомогло. Проте "ОПА" - йшло всеодно туго (не забувайте, що надворі ймовірно був мороз), можливо і залита мною водичка встигла примерзнути - загалом скло йшло дуже туго і - бац! Я зрозумів, що ймовірно зірвав щось у опускному механізмі скла. Загалом воно не опускалось ігноруючи мої зусилля.

Тут вже ми стали перед справжньою дилемою: двері водія не дозволяють попасти в салон, опустити скло теж не вдається, зі сторони пасажира двері не відчиняються, на дворі холодно, я поспішаю по-графіку.... І що робити? Тут ми почали обдумувати варіанти.

Загалом близька мені людина, що знаходилась разом зі мною і розділила всі пригоди того ранку - запропонувала перший варіант - за допомогу хитрого пристрою спробувати відчинити двері за сторони пасажира, який я переформував у варіант - за допомогою аналогічного пристрою опустити скло у дверях пасажира (так як система відкривання дверей встановлена теж оригінальна - варіант відкривання мав бути складнішим).
Проте ми спробували варіант 1, після чого перейшли до мого стратегічного плану.
Перед цим, я тонким ножем за порадою даною мені пройшовся по проєму між склом і гумкою навколо корпусу дверей (віконного проєму).
Так чи інакше - всякими хитростями та свободою технічної думки ми все ж приспустили скло і відкрили двері.

Коли машину прогрів зсередини скло з боку водія смішно впало на опущену відстань, так як відмерзло. Виявилось, що воно скоріш просто відділилось від самої опускної системи, так як після цього без видимих ексцесів підіймалось й опускалось.

Ось така от ситуація. Було ще кілька деталей в той момент типу повністю спущеного переднього колеса (через сніг я цього не помітив), яке я перед тим забрав з шиномонтажа; перенесення передремонтного огляду і ще кількох речей, що зробили день насиченим.

Висновки:
Вочевидь прогрів і прокатка попереднього дня змусили сніг на машині підтанути, а вода затікши у проєми при охолоджені перетворилась в лід, що й могло стати причиною проблем з відкриванням дверей.
Я вже починаю набувати досвіду автовикрадача. ;-)
Не грайтесь з водою у мороз - навіть з теплою.
Слід бути обережним, ретельним - до всього підходити продумано і з передбаченням.

Можливо для когось і нуднувато, а для когось - урок. В будь-якому разі, відзначтесь ті хто прочитав все - хоча б я маю знати своїх героїв.