"ГАЗель — марка автомобилей российского производства."

Wikipedia

Небанально часом крутить обставинами життя, переносячи нас у дивні ситуації.
Для декого це стресс і чималий клопіт, а для кого досвід, кому взагалі таланить бачити у випадку лінію долі. Так чи інакше - такі випадки запам’ятовуються.

Було це перед святом Нового Року. Ми з Наруто виїздили з міста Хмельницького. Підібравши його, ми поїхали на виїзд, зупинивгись коло центру Ш, так як Руслану щось там було потрібно.

Було коло другої години, погода була волога, хоча на дворі була зима, проте всецільного снігового покриву не стояло.
Стартанувши від "Виставки" і притопивши педаль газу я зайняв крайню ліву лінію (з трьох). Наруто про щось бовкав по-телефону, я задумався про свій настрій.

Не так далеко перед нами я побачив бус, що з крайньої правої полоси почав зі старту виходити на розворот. Ці обставини з самого початку перестали мені подобатись, але я не скажу, що я всеціло особа, яка при проявах неблагоприємностей завжди спускаэ все на гальма; та й на той момент мені здавалось, що водій не стане "різати" нам траекторію, так як він мав нас бачити, що вже й говорити про пріоритет.
Але "пасажир" Газелі по можливо йому не відомим причинам вирішив, а хто зна що він вирішив? Я подав звуковий сигнал і як мені тепер здається почав скидати повороти. Проте наш візаві цей посил вочевидь не сприйняв і продовджував рух (на той момент він зі своїм авто поперек перебував десь на другій полосі). Я розпочав екстренне гальмування думаючи, що можливо Газелевод не стане тупити і швидко завершить розворот, чи принаймні зникне з траекторії мого руху. Проте і тут наш товариш проявив просто злочинну таки халатність. Мій автомобіль достатньо важкий, колеса встановлені - R13. Як результат - "Камазний варіант", майже таки енцеклопедичний (я б неначе і не політик).

Тут деякі особи можуть почати говорити, що ситуацію, ще можна було б розрулити: різко повернути (авжеж, адже дороги в обидва боки було чимало), тимбільш, що підвіска стоїть в моєму автомобілі наче недурна (доречі поворот схожого гатунку є в промо бомби); вжати гальма й завернути; гудіти ще з самого далека. Але вибачте: на той момент я не був впевнений в тому, хто їде в просторі коло мене - одна справа вліпитись в ситуації, в якій ти по закону правий, інша - злітати в сумнівний екстрим і створювати аварійну ситуацію на дорозі, уже роблячи вину багатовимірною. Відверто кажучи я ще сподівався, що ми встигнемо загальмувати перед самим корпусом чи проявлялись міркування зазначені вище. Щодо інших міркуань: нажаль я не вивчив повністю поведінку машини і на той момент не вважав себе придурком, щоб гудіти на горизонт, більше того, це моє наївне переконання, що якимось дурним чином останнім часом виховалось в мені, наче всі люди невинні добродії...
Момент удару був моментом прикрості і головне - МОМЕНТОМ ІСТИНИ.

Але "відмотаємо ситуацію" трохи назад: варто признати, що гальмівна система не заблокувалась (саме тому я ще сподівався, що ми встигнемо зупинитись). Наруто, хитрий, викупивши всю ситуацію, коли я почав вжимати гальма, вперся передпліччям в передню панель автомобіля (він не був пристебнутим) - має вже досвід. Коли ми збили Газель він навіть не перестав розмовляти по телефону. Швидкість на той момент, по його словам була десь коло 40 км/год, ми принаймні оба на момент відчули, як по інерції мізки припресувались в черепній коропці. Бус, який при тому ще й був навантажений людьми аж відкинуло. Ми ж влетіли досить комфортабельно. Тут відверто кажучи, я не жалію, що надав перевагу саме цій машині над 700м Вольво.

Я пам’ятаю, що вимовив якусь лайку, яка відверто кажучи була натягнута і почав відкривати двері. Двері звісно ж не відкрились. Наруто ж шустро вибіг з машини і зупинився на тротуарі продовжуючи розмову (що таке Naruto, якась стара психічна травма?). Мене все ж догнав якийсь раш і я досить шустро хоч і незграбно вибрався через двері пасажира.
Далі послідувала коротка і як на мене теж натягнута перепалка з "наїздником" Газелі, в якій я йому повідомив, що ремонтом формату "постукати-помастити" він не обійдеться, і я не збираюсь "шпаклювати" машину (що вже й говорити про часткову покраску) і буду міняти всі пошкоджені зч; запитавши при цьому чи є в нього страховка. Відповідати на це запитання він чомусь не поспішав, хоч я спитав принаймні раз. Десь до того моменту наговорився Руслан і одарував нас своєю присутністю. Я викликав ДАІ, перед цим подзвонивши в швидку допомогу (відверто кажучи, я просто не пам’ятав на той момент їх номер, так як часто плутаю номера телефонів міліції і медиків). Ми ще покрутились, прикинули пошкодження і сіли в машину чекати на ДПС. В машині посміялись, поділились враженнями, Наруто влучно підмітив, що "дядько не курить", і дійсно, при такій ситуації курець би вже димів, і сказав, що начеб-то бачив стікер страховки на його авто (здається).

Посидівши трохи, Наруто прикинув, що все ж було б добре поставити аварійний знак, якби він не сказав, я б можливо і проігнорував таку думку. Вийшли надвір, я витягнув з багажника куртку і ми ще кілька хвилин провозились зі знаком, який не хотів чітко ставати. Майже весь цей час робітники так і сиділи в бусі, проте в якись (не скажу точно коли) момент вони вийшли з Газелі, "покрутились" на тротуарі і вочевидь дружно вирішили вибиратись на маршрутці.

Я й до цього чув, що працівники ДАІ можуть добиратись до місця аварії годинами, проте мені здавалось, що це не мій випадок (я рахую, що Хмельницький не таке й велике місто). Так чи інакше, але чекати на гайців довелось коло години. Тому я ще раз передзвонив у міліцію і вточнив дані по виклику.
Один з джипів, проїзджаючи коло мене призупинився, водій опустив скло і подав мені візитку, відверто кажучи, я думав, що він юрист, чи принаймні страховик, але те, що було на візитці заставило мені добре посвіятись, ми з ним обмінялись посмішками, я сказав йому "дякую" і він поїхав. На візитці було "Рихтувальні та кузовні роботи", - кому війна, а кому і мати рідна. Я сміявся, ще довго. В будь-якому разі - залишається відчуття вдячності цій людині, можливо він просто порекомендував майстерню.
Я передзвонив близькій мені людині, аби вона під’їхала, так як на відміну від мене, цей чоловік не один раз попадав в ДТП і знає процедуру з ДАІ.
За цей час до нас підійшов якийсь мужик, вочевидь охоронець зі стоянки збоку (можливо з будівництва), посміхаючись своїми залізними зубами він почав нести якусь іронічну ахінею типу: "що хлопці поцілувались?", "от молоді пішли, взагалі старих не поважаєте - не пропускаєте їх", бити пику в мене тоді не було настрою, тому я здається щось буркнув кілька разів і все, та й не сказати щоб він сильно набридав - вів себе весело й добродушно (а як же інакше, не він ж влетів).

В кінці-кінців приїхали працівники ДПС. Вигляд у них був серйозний і в якійсь мірі по-злому офіційний (теж мені піжони - принесли з собою хороший настрій). Я одразу сунув працівникові в руку паку документів і почав чекати; взагалі і працівники ДПС і в старховій фірмі і ще деінде задавали мені одне і те ж придуркувате питання: справа в тому, що реєстраційний талон в мене тимчасовий, хоча номерні знаки вже не транзитні (в УРЕВ передали, що машина наче має пройти ще якісь перевірки і т. п.); так от, весь цей народ скопом питав: "А де інший талон?", навіть не розуміючи всю дибілкуватість запитання. Якби в мене був постійний талон, то навіщо би мені доводилось їздити з тимчасовим? Я прикидав варіанти, за яких такий стан речей мав право бути, але всі вони були "натягнуті". При таких питаннях хочеться запропонувати опитувачу запхнути голову в задній прохід, враховуючи ще й те, що тимчасовий талон був дійсний. Але по скільки я не спеціаліст в автомобільному документознавстві - я просто пояснив ситуацію, але видно все це вже вроджене і вони поголовно не утримувались хоча б раз повторити своє запитання, або запороти якусь нісенітницю.
Разом з тим водій Газелі уже мав проблеми, так як у нього не було при собі, документа про страхування (стікер був) і працівники ДПС, перепитавши мене, чи бачу я, що в цього чоловіка зазначеного документа немає - посунули оформляти протокол (принаймні один із них). Водій ж Газелі скулів коло них і плювався, нарікаючи на механіка, який не видав йому цього документу, і наче б то останній в бухгалтерії. І доскулівся все-таки до того, що йому дозволили принести на наступний день документ з описом страховки. Ось такий от спосіб вирішувати проблеми з ДАІ, і він досить неслабко діє: або викладай гроші, або розраховуйся гідністю. Іронія тільки в тому, що мусора уже звикають до такого поводження з собою, внаслідок чого в них розростається "Я" і вони іншого поводження вже не розуміють.

Підійшовши до машини ДПС, я почав викладати базову інформацію. Поскільки я стояв на дворі - я запропонував їм сісти на заднє сидіння машини - вони погодились. Після базових питань, було поставлене мені нове: "в якому місті проводити суд по ДТП - Хмельницькому чи Шепетівці?". І тут як я тепер підозрюю я зробив помилку - я сказав, що на разі зателефоную адвокатові (йому я подзвонив практично одразу після ДТП) і проконсультуюсь з ним. Мало того, що вони просто здивувались (а як же - таке побачиш тільки в кіно), так ще й побачили, думаю, у мені "нехорошего человека". І вже в свою чергу почали припресовувати мене питаннями "чому не гальмував?", "а де гальмівний шлях?", а як же - дзвонить юристові, отже винен. Тут вже і я без офіційного тону перйшов на "ти" і пояснив ситуацію як її бачив. Поки один продовжував писати протокол, другий взяв інструвенти і пішов "міряти" місце пригоди за допомогою Наруто і знайомого, що на той момент приїхав.
З технічної частини інспектор запитав у мене тільки з якою швидкістю я рухався і здається ще, чи гудів я. Все інше (тобто моє пояснення) написав він сам. Сунув мені аби я розписався. Сказав йому, що почитаю. Почав читати, відверто кажучи написано було на мій погляд нормально й без особливих фокусів, але принцип є принцип, та й справа серйозна. Звісно - я почав виправляти і додавати слова в речення.

Далі слідує такий монолог:
- Ну що прочитав?
Дивиться в мою сторону.
- Що це ти там робиш?
Вириває з рук протокол кудись його суне.
- В ГАЇ будеш прокол писати, свободєн.

Тут я заступорився: я не звик до того, щоб зі мною так розмовляли, коли це починають робити мусора, я починаю заводитись. Завівся я відверто кажучи не на повну і з "прострілами", але що й говорити - на якийсь момент стартанув. З машини вийшов наче спокійно. І "тут Остапа понесло", досить неприємним тоном, я описав ситуацію досить голосно своїм колегам, так щоб вони чули з примовом, що за такі фокуси спробую наказати. Звісно все це чув другий інспектор, що проводив заміри (на це я й розраховував) й почав говорити щось типу: "ви ще будете нас лякати", "та ми..., та ви..., та він..." — загалом стандартний набір аргументів, які вони використовують і які для них досить вагомі до того моменту, поки справа не доїздить до суда, але вже якщо суд відбувається, то дехто з них (працівників ДПС) там ледь не плаче (такі картини я спостерігав).

Так чи інакше, але я порушив один важливий життєвий принцип: "не .бись з тим, хто варить тобі їжу", принаймні роби це так щоб вони до остнаннього моменту про це не знали. Тому нехай хлопці з ДАІ мене за це вибачать, якщо їм коли-небудь доведеться читати цю розповідь і вони впізнають в ній себе, нічого особистого - це всього лиш життя.

Але гра вже стартанула і відступати було не зручно, тому я почав дзвонити...

Взагалі на цьому все не закінчилось і день той був насичений. "Бумага" звісно все витримає, проте не знаю чи достатньо сильне тирпіння у читача, тому можете сказати, чи хочете бачити продовження і чи не виникла від уже викладеного у вашої уваги алергія.

P.S. Тут мали бути висновки зі всієї ситуації й зауваження по стану речей. Але кожному - своє, принаймні до тепер.

Натисніть, якщо хочете переглянути більший варіант зображення: